Книга, якою захоплювалися такі різні письменники, як Гюго і Бальзак, Проспер Меріме та Анатоль Франс. Її відгомони чути у творчості Расіна, Лафонтена і Мольєра. Її ілюстрував Гюстав Доре, нею надихався Оноре Дом'є...
Коріння фантасмагоричної історії короля-велетня Ґарґантюа та його сина Пантаґрюеля лежать у середньовічному французькому фольклорі. Звідти ж Рабле запозичив і багато рис стилю свого роману: демонстративні й жартівливо-неправдоподібні перебільшення, казкові сюжетні повороти, буяння народної фантазії та відверто грубуватий, настільки ж істинно народний гумор.
Однак крізь карнавальну, сміхову стихію роману проступають риси жорсткої соціальної сатири, від якої дістається і сучасній церкві, і судовій системі, і педагогіці, і багато чому ще, та гуманістичний моральний посил, що оспівує свободу й незалежність людської особистості, любов до життя і прості радощі буття.