Шльопік завжди був вірним псом. Коли його товариш-людина, майор Торкільдсен, помирає, Шльопік і пані Торкільдсен залишаються самі. Шльопік оплакує майора, втішаючись горами смаколиків, а пані Торкільдсен — мегалітрами «драконової води». Раніше вони ставилися одне до одного з недовірою, але тепер швидко знаходять спільну мову. І спільну тему. Несподівано нею виявляється експедиція Руаля Амундсена на Південний полюс, на чолі якої, звісно, стояли зовсім не люди, а відважні собаки, люди лише привласнили собі їхню перемогу. Але тихі дні, які Шльопік і пані Торкільдсен проводять за читанням, занурюючись у перипетії знаменитої антарктичної подорожі, порушені приїздом сина пані Торкільдсен та її невістки. Іронічний, трагічний, химерний роман про старість, дружбу і про те, що людині час переглянути своє ставлення до тварин як до нижчих істот.