Чи правда, що деякі будинки приносять своїм власникам горе? Даша Васильєва не боїться чорних кішок, не боїться цифри тринадцять, любить понеділки та не вірить у прокляті будинки. Але особняк, який є сусідом з її котеджем, насправді нещасливий. У ньому постійно змінюються господарі і з усіма сталося щось погане. Ось і зараз у Карини Буркіної, чергової власниці злощасного підмосковного палацу, зник молодший син Валерій. Свекруха господині Світлана Олексіївна прибігла до Даші по допомогу. Васильєва погодилася допомогти Буркіним. І тут з'ясовується, що полковник Дегтярьов давно знає цю сім'ю, і познайомився з ними за дуже дивних обставин: багато років тому Світлана Олексіївна, попросила Дегтярьова допомогти змінити прізвище невістки, а онукові Кірюші ще й по батькові! Даша впевнена, що ці ниточки з минулого допоможуть у пошуках Валерія. Але зараз вона розуміє як справедливе прислів'я: маленькі дітки – маленькі бідки, підросли діти – підросли та бідки.