Жінка в мені,
обкладинка: М'яка

Коли я була маленькою дівчинкою, я годинами гуляла одна в тихому лісі за моїм будинком у Луїзіані та співала пісні. Знаходження на вулиці давало мені відчуття бадьорості та небезпеки. Коли я росла, мої мати та батько постійно сварилися. Він був алкоголіком. У хаті мені зазвичай було страшно. Зовні також не обов'язково був рай, але це був мій світ. Називайте його раєм чи пеклом, він був моїм.

Перш ніж йти додому, я йшла стежкою до будинку наших сусідів, через впорядкований двір і повз басейн. У них був сад каміння, усипаний дрібними м'якими камінчиками, які затримували тепло і залишалися теплими, так приємно притискаючись до моєї шкіри. Я лягала на це каміння і дивилася на небо, відчуваючи тепло знизу й зверху, і думала: Я можу прокласти свій шлях у житті. Я можу втілити свої мрії в життя.

Спокійно лежачи на цьому камені, я відчувала Бога.